Зміст і функції в суспільстві»

Філософське знання має свою специфіку, яка полягає в його плюралістичному, діалогічному й водночас толерантному стосовно інших точок зору характері. Зазначене дає змогу розглядати філософію як "мудрість", як знання "софійного" типу. Проте філософія є мудрістю лише "в ідеалі", реально ж вона є постійним прагненням до мудрості устремлінням до неї ( гр. "філософія" і означає любов до мудрості: "філео" - люблю, "софія" - мудрість). Цим і зумовлений процесуальний характер філософського знання, його діяльно - активний характер. Розглянута в цьому плані філософія виступає в ролі своєрідного мистецтва, вміння "вчити мислити", вміння читати "поліфонію смислів" тексту, вміння творчо, неповторно мислити.

"Множність" філософського знання і характеризує його як знання світоглядне. А що ж таке світогляд? У найелементарнішому розумінні слова - це найзагальніше усвідомлення людиною навколишнього світу, свого місця в ньому, свого ставлення і відношення до цього світу й до себе, своїх претензій і намірів що до світу та шляхів реалізації цих намірів. Отже, світогляд є певного роду знанням. Водночас - це не просте знання, а й оцінка людиною світу й самої себе.

Філософія є однією з форм суспільної свідомості, що розвинулась десь близько двох з половиною тисячоліть тому на базі первісної міфології, успадкувавши значною мірою в процесі розкладу останньої її світоглядні функції.

Філософія є знання загального, що зближує її з такою формою суспільної свідомості, як наука. Остання, як і філософія, відображає світ у загальних поняттях. Зближує філософію з наукою і те, що філософія прагне теоретично обґрунтувати свої положення, довести їх, виразити в теоретичній формі. Разом з наукою філософія відрізняється принципово і від релігії - форми суспільної свідомості, орієнтованої на непізнавальне «осяяння» сфери надприродного, потойбічного, «божественного» буття, яке внаслідок своєї неадекватності методам наукового, філософського та інших форм пізнання досягається лише в актах «безпосереднього переживання» її людською душею - віри.



Предметом філософії є світ у цілому (природа, суспільство і мислення) у своїх найзагальніших закономірностях, розглядуваний під кутом зору суб'єкт-об'єктного відношення. Інакше кажучи, предметом філософи є не світ сам по собі, не людина сама по собі, а відношення «людина - світ».

План

1. Поняття світогляду, його походження, структура, сутність та роль у житті людини. Світогляд і філософія. 2. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія. Особливості історичного виникнення філософії. 3. Історія формування предмета філософії. Особливості філософського мислення. Сучасні концепції предмета філософії. 4. „Основне питання філософії” як філософська проблема. Форми вирішення основного питання філософії. 5. Основні методи філософії, їх характеристика. 6. Структура і функції філософії. Співвідношення філософії, науки і релігії.

Мета вивчення теми:з’ясування місця філософії в системі людського пізнання та духовної діяльності, окреслення ролі філософського знання в життєвому самовизначенні людини, співвідношення філософії із іншими сферами інтелектуальної діяльності; осмислення провідних характерних особливостей філософського мислення; розкриття змісту, структури та функції філософії.


4946306585614817.html
4946388970184097.html
    PR.RU™