Законодавства.

Джерелами податкового права є форма вираження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми податкового права.

Джерело податкового права має встановлювати правило поведінки суб’єкта, має бути виданим компетентним органом, мати чітку відповідальність матеріальної і процесуальної сторони функціонування податкового механізму.

Джерела податкового права можна поділити за кількома принципами:

І. За владно – територіальною ознакою:

- загальнодержавні нормативні акти;

- республіканські (АРК);

- місцеві.

ІІ. За характером правових норм:

- нормативні – містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку.

- не нормативні – не містять правових норм загального характеру (інституції).

ІІІ. За особливостями правового регулювання і характером встановлення:

- звичай;

- прецедент;

- міжнародні договори (конвенції, угоди);

- правова доктрина;

- нормативний правовий акт – найважливіше, а й іноді єдине джерело податкового права.

Податкове законодавство, як форма реалізації податкового права, містить досить широке коло нормативних актів, які регулюють оподаткування. Основу податкового законодавства повинні становити тільки закони і найважливіші підзаконні акти.

Термін «законодавство» охоплює закони України; чинні міжнародні договори України, згоду на обов’язковість яких дала ВРУ; постанови ВРУ; укази Президента України; декрети і постанови КМУ, прийняті в рамках їх повноважень і відповідно до Конституції України та законів України.

«Загальні податкові закони» - законодавчі акти, які містять положення , що регулюють податкову систему в цілому, її основи, головні характеристики податкових важелів. В них не деталізується конкретні види податків.

«Спеціальні податкові закони» - законодавчі акти, що регулюють окремі групи чи види податків. До них належать закони, що містять характеристику окремого виду податку, детальний механізм його обчислення та сплати.



На новому етапі податкових реформувань – етапі розробки Податкового кодексу аксіомою є визначення мети податкових трансформацій. Податковий кодекс (ПК) повинен не просто об’єднати діючі закони та нормативні акти, але і ліквідувати проблеми, що накопичились. Без визначення довгострокової орієнтації податкової політики стає зрозумілою і безперспективність подальшої стратегії податкових реформувань з метою реалізації виключно фіскальної політики уряду України.

Сьогодні в Україні альтернативи суттєвому зниженню податкового тягаря немає.

Проблеми:

- наявність значного державного боргу, що включає зовнішній, внутрішній та рівень кредиторської заборгованості бюджетних установ;

- дефіцит бюджету, який сьогодні набув латентного характеру;

- великі обсяги загальнодержавного споживання, здійснити значні обмеження якого у короткостроковий період не вдається.

Тому першочерговим слід вважати максимізацію функцій соціально добробуту шляхом створення таких умов фінансово – господарської діяльності, які б стали каталізатором довгострокового зростання національного виробництва з одночасним збереженням помірних темпів інфляції та поступового покращення стану платіжного балансу.

5.Основи міжнародного податкового права. Поняття та види податкових міжнародних договорів.

Міжнародний договір є найважливішим джерелом міжнародного податкового права.

Податковий договір (угода) має подвійну природу, з одного боку , він регулюється міжнародним правом. З іншого – після його інкорпорації в національне податкове право стає елементом внутрішньо – державного податкового законодавства.

За юридичною силою міжнародні податкові угоди бувають двох видів:

1) Які мають більшу юридичну силу порівняно з Національними податковими законами (Україна, Росія ) ст.19 ЗУ «Про систему оподаткування » від 18.02.1997 року № 77 / 97- ВР.

2) Які мають рівну юридичну силу (США, Великобританія).

Міжнародні угоди, що регулюють податкові правовідносини, можна об’єднати в три групи:

1) Умовно податкові – угоди, в яких питання оподаткування регулюється поряд з іншими, які не входять до предмету податкового чи фінансового права.

2) Загально податкові – угоди, присвячені загальним основним проблемам оподаткування між договірними країнами (усунення подвійного оподаткування).

3) Обмежено-податкові– угоди, що обумовлюють застосування механізму оподаткування щодо конкретного виду податку, платника чи об’єкта оподаткування.

Завдання податкових угод (усунення подвійного оподаткування і механізм цього процесу, захист національного платника, доступ договірних сторін до необхідної інформації ) реалізується при розгляді 4-х груп проблем:

а – сфери застосування договору;

б – закріплення конкретних видів податків за державами;

в – усунення подвійного оподаткування і механізму, що його забезпечує;

г – поведінка договірних сторін.

Незважаючи на деякі особливості, що характеризують кожну з угод, вони відрізняються традиційною структурою. Насамперед, закріплюється категорія осіб, до яких застосовується конвенція, - це резиденти однієї або обох договірних держав. Обумовлюється перелік податків, на які поширюється конвенція. У статті «Загальні положення» обумовлюється що розуміється під договірними країнами; громадянином; особою; компанією; компетентним органом; міжнародним перевезенням тощо.

Тема 1.4. Податкові правовідносини та податково-правові норми.

1. Поняття та особливості податкових правовідносин.

2. Види податкових правовідносин.

3. Об’єкти та суб’єкти податкових правовідносин.

4. Податково-правові норми, їх структура та види.

1. Поняття та особливості податкових правовідносин.

Податкові правовідносини як різновид фінансових є особливим видом суспільних відносин урегульованих фінансово – правовою нормою. Державне розпорядження , що міститься в юридичній нормі, визначає умови дії правовідносин, права й обов’язки суб’єктів, заходи, що гарантують виконання вимог правової норми.

Податкові правовідносини мають свої ознаки:

1) По – перше, вони виникають на підставі фінансово – правової норми як форми її реалізації;

2) По – друге, мають владний характер , який за своїм змістом виражає інтереси держави.

Однією з характерних рис податкових правовідносин є їх грошовий характер. Вони є публічними, тобто такими, що пов’язані та виникають з влади, а також є формою реалізації імперативної фінансово – правової норми і реалізуються за принципом: команда (від держави) і виконання (здійснюють підлеглі суб’єкти фінансового права).

Податкові правовідносини являють собою відносини, що виникають відповідно до податкових норм (регулюють встановлення, зміну і скасування податкових платежів) і юридичних фактів, учасники цих відносин наділені суб’єктивними правами і мають юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою податків і зборів до бюджетів і фондів. Юридичним змістом податкових правовідносин є права і обов’язки їх суб’єктів. Податковими правами й обов’язками обмежуються можливості і межі поведінки суб’єктів правовідносин , що випливають з конституційної норми, якою закріплено (ст.67) сплачувати податки. Обов’язковим елементом правовідносин є наявність юридичних фактів, з якими пов’язують виникнення податкових правовідносин (правоутворюючі), їх зміну (право змінні) та припинення (правоприпиняючі). Вони можуть бути (правомірні) власне подання декларації, неправомірні дії (ухилення від сплати) та події (смерть платника).

2. Види податкових правовідносин.

Податкові правовідносини відображають певні функції , тому їх можна поділити на :

1) Загально - регулятивні (спрямовані на закріплення кола суб’єктів податкового права, їх загального юридичного статусу);

2) Конкретно-регулятивні (спрямовані на закріплення конкретної поведінки суб’єктів);

3) Комплексні (що виникають на стику загально – регулятивних і конкретно – регулятивних);

4) Охоронні (спрямовані на реалізацію заходів державно – примусового характеру).

Перших два – утворюють основну масу правовідносин у суспільстві і регулюють суспільні відносини шляхом установлення суб’єктивних юридичних прав і обов’язків .

Загально – регулятивні відносини виконують в основному функцію закріплення кола суб’єктів права і їхнього статусу.

Конкретно-регулятивні відносини закріплюють конкретну поведінку суб’єктів , зміст їхніх прав і обов’язків .

Комплексно –податкові правовідносини перебувають на стику перших двох. Вони вузько персоніфіковані (передбачають конкретного платника).

Наприклад, механізм формування і витрачання пенсійного фонду перебуває на стику податкових і трудових відносин (збір входить до переліку обов’язкових податків і зборів, об’єднаних податковою системою).

Охоронні – виникають за умови порушення прав і невиконання обов’язків, якщо учасники правовідносин мають потребу в правових способах захисту з боку держави. Вони забезпечують реалізацію міри державно – примусового впливу щодо осіб, які порушили юридичні обов’язки зі сплати податків.

3. Об’єкти та суб’єкти податкових правовідносин.

Зміст податкових правовідносин пов'язаний з аналізом категорій, що характеризують: об’єкт, суб’єкт, права й обов’язки суб’єктів правовідносин , підстави виникнення правовідносин.

Об’єктом регулювання в податкових правовідносинах виступають кошти платників, що надходять у доходи бюджетів. У вузькому значенні – це гроші, з приводу яких між суб’єктами податкових правовідносин формується правовий зв'язок. У фінансових правовідносинах виражається сукупність грошових відносин, що пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням коштів для розширення виробництва і задоволення потреб членів суспільства.

Суб’єктом податкових правовідносин може бути будь – яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав і обов’язків.

Податкова правоздатність – передбачена нормами податкового права здатність мати права і обов’язки щодо сплати податків.

Податкова дієздатність – передбачена нормами податкового права здатність своїми діями створювати і реалізувати права і обов’язки.

Для участі у правовідносинах суб’єкті наділені правоздатністю і дієздатністю.

Суб’єктів можна виділити в три групи учасників податкових правовідносин:

1) держава ( в особі влади, що встановлюють і регулюють оподаткування );

2) податкові органи;

3) платники податків.

Особливим суб’єктом є держава. Учасниками правовідносин є також державні органи: податкові адміністрації; митні органи; податкова міліція. Діяльність цих органів регулюють в основному закони. Своєріднім є і механізм контролю за їх діяльністю.

4. Податково-правові норми, їх структура та види.

Вихідними елементами,що формують податкове право, є податково – правові норми –правила ,способи поведінки, що складають зміст податкового права.

Для податково-правових норм характерні такі загальні риси, що визначають норму права:

а) загальний характер;

б) формальна визначеність;

в) охорона і встановлення компетентними органами.

Класифікація податкових норм:

1) За особливостями впливу на учасників відносин:

а) зобов’язуючі – обов’язок робити певні активні дії;

б) забороняючи – не робити заборонених дій, які порушують порядок, закріплений нормами.

в) уповноважуючі –право на певні позитивні дії в межах розпоряджень, що містяться в нормі.вдносин, змістом їх прав і обов’язків

2) За змістом:

а) матеріальні – регулюють міру права і обов’язків учасників, види й обсяги матеріальних і грошових зобов’язань;

б) процесуальні – регулюють процедуру суб’єктів з реалізації матеріальних норм з приводу надходжень податків і зборів.

Структура податкової норми:

1) Гіпотеза – визначає умови дії податкової норми. Вона описує фактичні обставини, при настанні яких варто користуватись цією нормою, вказує на учасників відносин і головні умови.

2) Диспозиція – вказує якою має бути поведінка суб’єктів відносин, зміст їх прав і обов’язків при настанні обставин, описаних у гіпотезі.

3) Санкція – передбачає заходи впливу, що можуть бути застосовані до осіб , що недодержуються розпоряджень податкових норм. Санкції розраховані на настання фактичних обставин, що являють собою правопорушення, і реалізують при цьому охоронну функцію права.

За порушення норм податкового права застосовується фінансова, адміністративна, кримінальна відповідальність.

Податкові санкції відрізняються від фінансових, а саме:

а) примусовий вплив на правопорушника через вплив на його кошти (іноді реалізація майна);

б) застосовується санкція як до юридичних , так і до фізичних осіб;

в) передбачено право відновлювальні і штрафні санкції;

г) податкові санкції (пеня, штраф) вживаються незалежно від характеру вини платника (наприклад, хворобу платника податку).

Тема 1.5. Правове регулювання податкової системи України.


4945223459874923.html
4945264299872632.html
    PR.RU™